Образи Остапа та Соломії – головних героїв повісті
«Дорогою ціною» М. Коцюбинського.
Художні засоби змалювання героїв твору.
Значення пейзажу
Письменникові треба знати фарби,
як і художникові, а для цього
треба бути художником. Це б йому
багато помагало розбиратись в
загальній кольоровій стихії і сприяло
б утворенню гармонійного цілого
з психологією моменту дії.
М. Коцюбинський
У творі «Дорогою ціною» природі належить
особлива роль. Вона створює ту
незвичайну романтичну атмосферу,
яка не тільки передає почуття героїв,
а й стає узагальненим образом трагічності,
минущості й вічності життя й кохання
Ю.Кузнецов, П.Орлик
Мета:
– продовжувати ознайомлення учнів з ідейно-художнім змістом повісті М.Коцюбинського «Дорогою ціною» (ІV, V частини, епілог); аналізувати образи часу і вічності в повісті, символи, роль і значення кольорів, звуків; учити висловлювати роздуми про проблему волі людини і можливості її досягнення в сучасних умовах;
– розвивати навички роботи з текстом епічного твору, вміння робити власні висновки; логічне та творче мислення, репродуктивну та творчу уяву, увагу, пам'ять, спостережливість; формувати світогляд школярів;
– виховувати волелюбність, зневажливе ставлення до жорстокості і зла, повагу до мужності, сили волі як рис характеру, що необхідні для боротьби зі злом, утисками особистості; любов до художнього слова.
Тип уроку: засвоєння нових знань і розвитку на їх основі умінь та навичок.
Методи: бесіда.
Прийоми: складання плану, художній переказ, розповідь-витяг, характеристика образу за складеним планом, прийом мікрофону.
Хід уроку
КР за текстом (варанти1-4)
1. Бесіда з учнями про поняття часу в творі
1. Пригадайте, з яких слів розпочиналася повість «Дорогою ціною»? («Діялось це в тридцятих роках минулого століття»). Як вони вплинули на вас? (Зрозуміли, що розповідь буде йти про події минулих років, причини яких потрібно було шукати в історії нашої держави).
2. Справді, письменник звернувся до минулих часів, зміг перенести і читача в них. А якими ж словами він розпочав епілог повісті? («Чимало води утекло в Дунаї з того часу») Які відчуття вони викликали? (Відчуття плинності життя, його перетворюючої сили).
Учитель. Бачимо, що авторові вдалося створити своєрідний часовий простір, наснажений бурхливими подіями (часто випадковими), які мали вирішальне значення в житті героїв. Остап та Соломія виявили себе справжніми поборниками насильства та неволі. Водночас вони постали перед нами як часточка неохопного світу, що живе за своїми законами зміни часу, людей. Однак подвиг героїв залишився жити у вічності. А що ж таке вічність –Вічність – 1. Плин часу, що не має початку й кінця. 2. Про дуже довгий час, віки.
2. Повідомлення теми, мети, завдань уроку
Ми завершуємо вивчати пригодницьку романтичну повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною». І спробуємо осягнути символічні образи часу та вічності в творі, дослідити роль та значення кольорів і звуків у художньо-естетичній та ідейній картині повісті. Розуміння справжніх філософських категорій, серед яких час і вічність, стане основою для становлення ваших особистих думок та переконань, допоможе пізнавати життя в його багатоманітності. Ви продовжуватимете вчитися робити власні висновки, досліджуватимете не лише сюжет епічного твору, а і його художньо виражальну природу. Для цього звертайте особливу увагу на текст повісті. Вам буде необхідно виокремити символічні образи та зрозуміти їхню роль у творі. Після такої роботи повість «Дорогою ціною» стане книгою, в якій ви зможете знайти відповіді на запитання, що хвилюють вас особисто.
3. Перевірка домашнього завдання
Вдома ви складали план до двох останніх частин твору та епілогу. (Заслуховується декілька учнівських планів, найкращий (або поєднання декількох) записується вчителем на дошці).
4. Бесіда про особливості колористики в творі, образ туману.
Учитель. Один із епізодів п’ятої частини повісті можна було б назвати «Річка, як „чорна і тиха безодня”». Перекажіть або зачитайте цей епізод
– Який колір найчастіше зустрічаємо в цьому епізоді? (Чорний) Як ви гадаєте, чому? (Бо чорний колір співзвучний сумному настрою героїні, яку розлучили з коханим).
– У цьому описі ми зустрічаємося з образом туману. І можемо сприймати його як цілком конкретну картину. Однак на початку уроку я сказала вам, що ми досліджуватимемо символічні образи твору. Туман – один із них. Які асоціації викликає у вас туман як природне явище? (Непрозорий, неясний, тьмяний, перешкоди, нечіткий, невиразний). Спробуйте на основі цих асоціацій витлумачити символіку образу туману. (Можна говорити про те, що туман символізує безперспективність, невідомість, складність шляху, який обрали герої повісті. Як світло де-не-де блимало крізь млу туману, так їхня надія пробивалася через морок сумних думок).
– Пригадайте, який колір домінував при змалюванні картин пожежі у плавнях (ІІІ частина), аргументуйте відповідь цитатами з тексту. (Червоний: «Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари...») Визначте його символічний зміст (Червоні барви символізують страх, породжений пожежею).
– Зверніть увагу на колористичний малюнок, що постає після розпачливих перегуків Остапа і Соломії наприкінці твору. Білі боки спорожнілого човна вода фарбує у червоний колір. Як, на вашу думку, співвідносяться ці кольори? (Вони контрастують між собою)
Вчитель. Дійсно, білий – колір світлий, він символізує чистоту загиблої Соломії, яка і пливла на цьому човні. Червоний же – колір неспокою. Однак варто зауважити, що неспокій – складова частина людського життя. Тому можемо говорити про те, що така колористична картина символізує нескінченність, плинність часу, навіює нам відчуття вічності.
Вчитель. Ми переконалися, що у малюнках природи слово М. Коцюбинського світиться, грає різними барвами, дзвенить багатьма струнами. Тому таким важливим поряд із колористикою постає звукопис.
– Як передається вічний шум безбережного моря комишу? Які асоціації він викликає? (Звуконаслідувальними алітераціями (повторення звуків «ш», «с») та асонансами (повторення звуку «у») через сприйняття Соломії. У шелесті комишу Соломія десь глибоко в душі відчувала вирок для себе).
– А який звук допомагає відчути розбурхану стихію пожежі? (Звук «р», повторений багато разів).
5. Бесіда про ідейне навантаження епілогу повісті, виокремлення символічних образів вітру, часу, вічності у ньому (розповідь-витяг).
Учитель. Так, у творі ми зустрічаємо насичену кольорами та звуками картину. Пам’ятаємо, що вона має символічне значення. Таке ж навантаження несе і образ вітру. Віднайдіть його у тексті твору та перекажіть цей уривок. («Що не кажіть, а він живий, той вітер. Він летить іздалеку, понад тихими селами, і забирає по дорозі, всичує в себе і тишу села, і клекіт міста, шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса. Він несе в собі гомін землі, від тихого бриніння мушки до гуркоту грому, від скритого зітхання серця до крику смертельної розпуки»).
– Яким ви уявили собі вітер? Розкажіть про його найголовніші можливості. (Вітер – всемогутня сила, справжній володар, непідвладний часові. Він здатен бути скрізь, ставати свідком людського щастя та горя, перемоги та поразки. Вітер може підняти бурю на морі, примусити людину змінити свої плани).
– Символічний образ вітру ніби продовжує образ космічного польоту. І в цьому космічному вихорі десь загубилися і долі, і кохання двох невмираючих сердець – Остапа і Соломії. Такий романтичний, піднесений образ природи підсумовує розповідь про трагічне кохання. Він своєрідним чином пов’язує різних людей, континенти, різні часи в одне ціле. Так у творі вимальовується і образ часу та вічності. У народній творчості вітер – символ волі. Тож як ви думаєте, з якою метою письменник в епілозі змальовує цю могутню стихію? (Щоб підкреслити, що Остап на все життя зберіг любов до волі. Остап живе «серед розлогих просторів», «в царстві вітру, який «несе в собі весь гомін землі... від скритого зітхання серця до крику смертельної розлуки. Треба тільки уміти слухати»).
Реалістичні картини природи доповнюються імпресіоністичними барвами, звуками, запахами. Багатство і розкіш навколишньої природи на початку твору поступово скорочуються і невдовзі переважають червоно-чорні кольори, що психологічно відтіняють стан героїв.
6. Інструктаж учителя перед виконанням домашнього завдання
Учитель Дослідники стверджують, що найвизначнішим образом твору, який став дійсно новим словом у розвитку української літератури, є образ Соломії - волелюбної, сильної жінки, яка Наталя Кобринська, письменниця початку ХХ ст.. називала «Джерелом під час спеки». Наступний урок ми присвятимо характеристиці персонажів твору, а для цього вам необхідно знайти цитатний матеріал, який стане свідоцтвом для визначення певних рис характеру персонажів
7. Домашнє завдання
Дібрати цитатний матеріал для характеристики образів Остапа і Соломії
8. висновок з уроку
Урок роботи в групах
Хід уроку
1. мотивація навчальної діяльності
У літературі межі ХІХ-ХХ ст.. актуальним стає зображення психологічного стану героїв, передача їх найтонших переживань та почуттів. У центрі уваги письменників-психологів — зображення душевного стану героїв з його протиріччями, труднощами; показ динаміки характеру, динаміки душі як складного процесу, пов'язаного з боротьбою настроїв, з глибокими кризами, зі зміною одних душевних якостей іншими. Як приклад для підтвердження вище наведених тез можна навести повість М. Коцюбинського «Дорогою ціною», прочитання якої спонукає до роздумів, міркувань про такі життєві цінності, як мужність, воля, відданість. Спробуємо окреслити деякі засоби психологізму в повісті.
Перший засіб, який поглиблює характеристику українського селянства та його представників Остапа й Соломії, — авторська ремарка. Ось вона: «...ярмо було накинуте на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному степовим вітром, із невтраченим ще смаком волі, широких просторів». Він, дикий тур ішов у ярмі скорившись силі, але ненависть до самовладців викликала в нього гнів — його очі наливалися кров'ю. Селянство втікало на вільні землі, туди, «де хоч дорогою ціною можна було здобути бажану волю, а ні, що полягти кістками на вічний спочинок». У цій ремарці багато метафор, кожна з них доповнює, поглиблює головну думку: українське селянство пригноблене, але воно протестує.
Про такі засоби змалювання психологічного стану героїв, як колір, звуки. Ми говорили минулого уроку. Які кольори допомагають змалювати стан героїв? Звуки?
Думаю, що не тільки описи природи, але й опис зовнішності героїв відіграють значну роль у розумінні внутрішнього світу персонажів. Соломія, щоб не визнали прохожі її жінкою, вирішила відтяти косу: «Довгі пасма чорних кіс, мов мертви гадюки, тихо зсувалися по плечах додолу і лягали на землю довгими покосами».
2. формування груп, організація роботи в групах
1 група
Користуючись літературознавчим словником, визначитися, чим є твір «Дорогою ціною» - повістю чи оповіданням?
Оповідання – невеликий за обсягом розповідний художній твір про одну подія з життя героя (іноді декількох героїв) Повість – це великий за обсягом епічний твір, у якому детально розповідається про багато подій з життя дійових осіб
Ознаки повісті
1. Насиченість подіями, наявність кількох провідних тем або сюжетних ліній
2. Характери перебувають у розвитку, оскільки заторкнуті значні історично-часові межі
3. Охоплення відносно великого відрізку життя героя Ознаки оповідання
1. Однолінійність, чітка побудова сюжету
2. Характери показані у сформованому вигляді
3. Сюжет заснований на певному епізоді з життя одного або невеликої кількості персонажів
Від оповідання повість відрізняється більш розгорнутим сюжетом, ширшим охопленням подій з життя головного персонажа, більшою кількістю другорядних персонажів і їх повнішою характеристикою, наявністю широких описів. У творі «Дорогою ціною» бачимо широке художньо-епічне полотно життя бідних верств населення різних національностей (українці-втікачі, циганська сім'я Гіци і Раду). У повісті зображена низка подій (передісторія взаємин Остапа із паном, його кохання до Соломії; їхня втеча за Дунай, пригоди в дорозі, загибель головної героїні і подальша доля Остапа). Твір насичений пейзажними елементами, розлогими авторськими характеристиками, символікою.
Крім того, повістю також називали сказання про якусь історичну подію. В цьому сенсі твір також ближчий до жанру повісті, аніж до оповідання, оскільки йдеться про активізацію селянського визвольного руху у 30-х роках XIX століття.
2 група
Підготувати характеристику образу Остапа
Аналізуючи образ Остапа, слід звернути увагу учнів на розкриття автором провідних рис характеру героя: «...Остапові стало жалко Соломії, страх як жалко. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не пожалувала кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш» [4, с.55—56]. Здатність оцінити чуйність і духовну красу іншої людини відбиває внутрішню красу головного героя.
Вірність у коханні Остапа до Соломії з особливою ніжністю виявляється в епілозі, коли старий самотній головний герой підводить риску під своїм життям: «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає не дочекається, коли злучиться з нею...» [4, с.78].
3 група
Підготувати характеристику образу Соломії
Зовнішня краса Соломії доповнена її внутрішнім духовним багатством. Характеристика образу жінки складається із таких якостей, як вірність і самовідданість, волелюбність, мужність і відвага, рішучість, любов до життя, здатність на самопожертву. Надзвичайну силу волі й енергію виявляє головна героїня, рятуючи пораненого Остапа у плавнях: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і вигляда її з очеретів. їй стало жаль молодого змарнованого життя — і вона заплакала...» [4, с.51—52]. Молода жінка врятувала коханого під час пожежі, дбала про його одужання, йшла на будь-яку роботу, аби заробити на шматок хліба і вірила у їхнє щастя. Але коли до омріяного вільного життя залишалося півкроку, Остапа забирають турецькі жовніри. Соломія випробувала усе для його звільнення, але ні умовляння, ані підкуп не допомогли. Жінка зважилася на відчайдушний крок: відбити у вартових коханого. Навіть гинучи у дунайських хвилях, Соломія сміливо дивиться смерті у вічі, відчуває, що «невгамовні сили життя встають ... і розпирають груди, зростають у лютість» [4, с.76]. Нерівну, але відважну боротьбу Соломії з стихією води, її жагу до життя передано у творі короткими уривчастими реченнями: «Усі сили добути... всю теплу кров... усю волю... Ось ближче до берега... Ось берег видко... а там так гарно, там сонце сяє, там зелено, там небо синє, там радість, життя...» [4, с.76].
4 група
З’ясуйте значення слова епілог. Спробуйте проаналізувати його (визначте тему, ідею твору, загальний настрій, для чого письменник ввів епілог у твір?)
В епілозі дізнаємося про те, як склалося життя Остапа після смерті Соломії: його було жорстоко покарано, він дорого заплатив за волю, але так і не здобув її. Втративши вірну Соломію, він утратив і кохання. Отже, обидві сюжетні лінії (боротьба за волю і прагнення до особистого щастя) завершуються поразкою головного героя. Проте високе гуманістичне звучання твору розкривається в останніх рядках: «Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...» [4, с.78]. Кохання виявляється сильнішим за смерть.
Події повісті охоплюють близько двох тижнів. Але художній час не обмежується цими тижнями. До твору залучено історичний контекст. Час у творі - це і мрії Остапа про інше життя, яких немає у реальності, проте вони так яскраво розгортається в уявленні головного персонажа. Дуже потужний образ часу створює письменник наприкінці твору: коли самотній Остап, жив сам-один десь у бессарабських степах, згадує про своє життя, говорячи, ця все воно записане на його тілі - сліди побоїв і куля від поранення. У такий символічний спосіб персонаж говорить про час прожитого життя.
3. перевірка підсумків роботи груп, оцінювання
4. З’ясування літературознавчих понять
Літературний тип – яскравий художній образ-персонаж, у якому багатство індивідуальних рис і властивостей органічно поєднане з відтворення характерних рис людей певної групи. Тип – це велике узагальнення, що подається у вигляді цілком конкретної особи.
5. Узагальнення вивченого про повість М.Коцюбинського «Дорогою ціною»
Підсумкова бесіда за запитаннями.
1. Чому і чим персонажі повісті (Остап і Соломія) далекі від змісту символічного образу господарського вола, змальованого у вступі? (Остап і Соломія не бажали миритися із неволею, несправедливістю, пригнобленням: «Пісня волі... чаруючим акордом лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми». Своєю втечею, боротьбою із складними обставинами вони повстали проти несправедливості. І довели, що надто далекі від того господарського вола, «якого паша і спочинок могли робити щасливим» і якого письменник робить алегоричним уособленням приборканого народного духу. Так, вже у вступі яскраво лунає ідея твору: утвердження волелюбності українського народу, його непримиренності до соціального гноблення).
2. Розкрийте символічний підтекст назви твору. (Головні герої заплатили найвищу ціну за волю, за бажання щасливо жити – ціну життя. Однак своїм коханням вони довели, що щирість та самовідданість здатні подарувати людині хоча б невеликі, але такі бажані краплини щастя, дати сили для боротьби. Їхнє почуття увійшло у вічність, стало основою моральної стійкості особистості).
Гра «Мікрофон»: «Що означає бути вільним?»
Учням пропонуються запитання, на які вони відповідають за бажанням (проводиться своєрідна пресконференція, відповіді – лаконічні, точні).
– Що ви розумієте під словом «воля»? (Це свобода людини, здатність розвиватися, робити те, все, що не суперечить моральним цінностям людства).
– А чи дозволяє воля робити все, що заманеться? (Ні, адже в кожному суспільстві існують певні етичні правила, закони). Тоді яким чином ми можемо говорити про волю, свободу? (Воля там – де не принижується людська гідність).
– За яких умов люди можуть бути позбавлені волі в сучасних умовах? (Коли вони зробили протиправний вчинок або не можуть свідомо відповідати за наслідки своїх дій).
– Чи може сьогодні людина почуватися повністю вільною? (Сьогодні свобода людини може обмежуватися необхідністю працювати, виконувати певні обов’язки. Однак за умови, коли людина чинить відповідно до своєї природи, то і робота приноситиме їй задоволення).
9. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання.
Напишіть твір на одну з тем:
Ціна виміру життя (за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною»). У творі намагайтеся визначити, що було найголовнішим для героїв повісті і чи досягли вони цього та у який спосіб? Чи прийнятна така поведінка? Ваше ставлення до позиції персонажів, сучасне ставлення людини до власного життя.
Соломія та Остап – непримиренні борці за волю (за повістю М. Коцюбинського «Дорогою ціною») Пишучи твір, у вступі не забудьте визначити головну думку - про боротьбу за волю. В основній частині непогано буде згадати про те, що героїчне минуле не забулося, бо саме воно і надихає людей на боротьбу, на протест проти кріпаччини. І Остап Мандрика - герой оповідання - виховувався на героїчних традиціях предків. Можете навіть зауважити, що образ Остапа - це художнє втілення народної ненависті до панів і прагнення до волі Які ж риси притаманні Остапу? А Соломії? Що робить цих героїв такими яскравими та колоритними?
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЯК ХУДОЖНЄ ВІДОБРАЖЕННЯ ЖИТТЯ НАРОДУ.
Роль і місце художньої літератури в духовному житті нації. Зв’язок літератури з життям народу
Мета уроку:
- Забезпечувати засвоєння понять «література, літ. процес, аналіз літ. твору»,
- Формувати навички роботи з підручником, конспектування, вибіркового читання, розвитку комунікативної компетентності
Тип уроку: теорії літератури
Хід уроку
1.Оргмомент
2. Актуалізація опорних знань
Бесіда:
Що таке література?
Які її функції?
Робота з підручником
С. 6 виписати визначення «література»
3. засвоєння нових знань
Слово учителя про розвиток та етапи розвитку української літератури
Початки українського красного письменства належить до часів формування Київської Русі. Цей період називається Прадавня література, визначною пам'яткою якого є літопис «Повість минулих літ». Поетичним шедевром давньої літератури є «Слово о полку Ігоревім».
В середньовіччі (давня українська література) найбільшого поширення новолатинська література. Серед довершених явищ того часу полемічні твори Івана Вишенського, Мелетія Смотрицького, Феофана Прокоповича та ін. Григорій Сковорода - «Український Сократ», поет і філософ мандрував Україною та країнами Центральної Європи, щоб ближче пізнати людей. Його твори актуальні й нині.
Нова українська література Наприкінці XVIII ст. почався новий період в розвитку не лише літератури. А й літературної української мови. Вихід «Енеїди» - бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда» знаменував початок періоду Нової української літератури. В цей час діяли члени харківського гуртка П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ'яненко. XIX ст. було ознаменовано діяльністю видатного поета Тараса Шевченка. Поетична збірка «Кобзар» побачила світ у 1840 році й стала проголошенням літературної та інтелектуальної незалежності українців. Шевченкова поезія стала важливим етапом і в розвитку української літературної мови. У 1820 році була заснована Руська трійця — галицьке літературне угрупування, до якої входили М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич, саме воно з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.
Письменники другої половини XIX ст.: Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Борис Грінченко та – представники різних художніх напрямі, які використовували різні жанри — від епічних романів і повістей до новел, фейлетонів, оповідань тощо.
Знаменною була постать того часу був Іван Франко - поет, прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик, теоретик та перекладач. Його творчий доробок становить понад 50 томів.
В кінці XIX — на початку ХХ століть українська література зазнала впливу європейського модернізму. Яскравими представниками нової генерації авторів були : поетеса Леся Українка та прозаїк Михайло Коцюбинський.
Література ХХ ст.. Після революції літературний процес був ознаменований з одного боку небаченим розквітом, адже виникли й співіснували різноманітні художні школи, стилі і напрями — від радикального пролеткультівства, теоретики якого пропагували створення (В. Блакитний, Г. Михайличенко, М. Хвильовий, М. Семенко, М. Зеров).
В 1925—1928 роках відбулась «літературна дискусія» , яку розпочав М.Хвильвий одним із своїх виступів . Так, обговорення стосувалось шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві.
З іншого боку поети і письменники того часу трагічно загинули в Громадянській війні, голодоморі 1932-33 рр. та під час більшовицьких репресій 30-х років. У 1938—1954 рр. було репресовано близько 240 українських письменників, не дивлячись на те, що багато з них були прихильниками радянської влади, воювали за неї, відбулися як письменники вже після революції. 10 років провів у таборах за обвинуваченням в участі у міфічній Українській військовій організації Остап Вишня, розстріляними були Г. Косинка, М. Зеров, М. Куліш, Є. Плужник, М. Семенко. Це покоління письменників в історії української літератури отримали власну назву — Розстріляне відродження.
У радянську добу були написані твори П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, О. Довженка, О. Гончара та інших, котрі стали класиками української літератури й продовжили довершений стиль українського письменства.
У 60-і роки ХХ століття внаслідок хрущовської відлиги зародився потужний мистецьких рух «шестидесятників», котрі шукали нових форм творчості, нового осмислення національного досвіду в рамках тоталітарної системи: Василь Стус, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші. Проте у 70 роках почалась нова хвиля масових арештів української інтелігенції, багато провідних письменників були ув'язнені в сибірських таборах за «антирадянську агітацію». Деякі з них були реабілітовані посмертно на початку 90-х рр., деякі – емігрували в інші країни.
Таким чином, впродовж ХХ ст. на просторах від Європи до Австралії сформувалась література української діаспори. Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук та багато інших.
Сучасне українське письменство - письменники нової генерації: Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Микола Рябчук, Юрій Іздрик, Юрій Покальчук, Василь Шкляр, Юрій Винничук, Кость Москалець, Наталка Білоцерківець, Євгенія Кононенко, , Іван Малкович, Андрій Курков, Богдан Жолдак, Ігор Павлюк, Сергій Жадан та інші.
Робота з підручником: с. 7 виписати визначення «літературний процес», класика
Прочит абз. 2-5: що впливає на розвиток літератури
Бесіда за питаннями підручника: с. 8 пит 2,3,4,6
4. Формування навичок аналізу літературного твору
Робота з підручником: с. 8-10 чит, конспектувати
5. д/з: с. 8 пит 7 (за бажанням), конспект учити, (чит нар. драми «Просо», «Коза» за хрестоматією, або: с. 14-16 чит, конспектувати, пит 2,2 д/3 с. 17)
Українська усна народна творчість як складова і невід’ємна частина великої культури народу. Основні роди українського фольклору: народний епос, народна лірика і народна драма. Народна драматургія та її основні жанри
http://www.ukrtvory.com.ua/narodna_tvorchist.html
Мета уроку: забезпечувати засвоєння учнями особливостей народної драми як жанру, повторити основні жанри фольклору
ХІД УРОКУ
1. Оргмомент
2. Актуалізація опорних знань
Бесіда: Що таке література?
Які періоди можна виділити у розвитку української літератури? З чим це пов’язано?
Записати в зошит послідовність аналізу літ твору (с.11)
Виписати в зошит 6 принципів літературного аналізу
3. Закріплення набутих знань
Слово учителя:
Із глибини віків до нас дійшли неперевершені зразки усної народної творчості українців — фольклору. Фольклор (з англ. folk-lore — народне слово, народна мудрість, народні знання) — це різножанрові твори, що виникли в сиву давнину в певному середовищі, які передавали з уст в уста. Авторів казок, пісень, легенд, прислів'їв здебільшого ніхто не знав. Талановиті оповідачі й співці передавали в усній формі відшліфовані фольклорні зразки, додаючи щось своє. У той час байки, казки, перекази, пісні, балади, загадки зазнавали деяких змін: їх доповнювали або скорочували, уточнювали, уводили нових персонажів, слова, що вживалися на певній території, — діалектизми, адже фольклорні жанри створювали народною, розмовною мовою. Наявність багатьох варіантів свідчить про популярність фольклорних творів у народі, побутування в інших місцевостях.
Бесіда: які жанри фольклору ви пам’ятаєте?
До якого літературного роду вони належать?
Наведіть приклад таких творів
Запис у конспект таблиці
Бесіда:
Що таке народна драма? Народна драма - це сукупність різних за формою і способом виконання уснопоетичних творів, які складалися для театралізованої гри.
Які її ознаки? синкретичність (поєднання слова,
співу, танцю), імпровізація, комізм і пародія.
Слово учителя
Одним із ранніх різновидів народної драми є пісня-гра. Віддавна ці
ігри мали магічний характер - заклинання весни, дощу, врожаю,
відзначалися імітацією рухів трудової діяльності.
4. Робота з текстом
Чит за ролями сценки-гри «Коза»
ВОДІННЯ КОЗИ
Збираються хлопці в одній хаті, роблять козу — одягають на хлопця кожуха вовною наверх — і ходять з хати в хату на своєму кутку села. Один біжить уперед:
— Дядьку, пустіть козу в хату!
— Холоду напустите! Та й хата маленька!
— Та й наша коза маленька — в щілину влізе.
Тоді вже всі гуртом входять в хату:
— Добрий вечір, дядьку!
Го—го—го, коза,
Го—го-го, сіра,
Де шкури діла?
На солі з'їла,
Шкура дешева,
А сіль дорога.
То в тому сельці
Всі люди стрільці
Встрелили козютку
У праве вушко!
Пуць, коза впала.
Да й хвіст задрала.
(Коза падає.)
Три куска сала,
Щоб коза встала.
Устань, козютко.
Розвеселися,
По цьому двору,
По господару.
Де коза ногою,
Там жито копою.
Де коза рогом,
Там жито стогом.
Господар іде,
Коляду несе:
Мірочку жита.
Щоб коза сита.
Мірочку гречки
На варенички.
Мірочку пшениці
На паляниці.
Мірочку вівса,
Да й колядка вся!
Добрий вєчір!
Будьте здорові,
З празником!
За іншим сценарієм у сцені—обряді беруть участь, крім Кози, Дід, Циган, Лікар, Солдат, Міхоноша.
Нарубки водять Козу, співаючи проте, як на Козу напав вовк і вона пропала, її оживив Міхоноша. Коза вклоняється господарям, і вони її щедро обдаровують. Потім десь береться заєць і лає Козу, пропонує їй взяти серпок, накосити сіна і нагодувати діток. Далі співається про те, що в тому сільці {називається село) всі люди стрільці, хочуть Козу вбити. Коза заявляє, що нікого не боїться, окрім сивого Діда.
Дід б'є Козу, та падає. Дід тужить і кличе Лікаря. Замість Лікаря вбігає Циган. Діді Циган вітаються, розпитують один одного. Дід хоче продати мертву Козу, вони торгуються за неї, курять тютюн і чхають, далі б'ються. їх розбороняє Солдат. Нарешті приходить Лікар. Дід розпитує, де Лікар учився, той відповідає, що в Пітері, Дід недочуває і перепитує: «Каже, що застудився на холодному вітері?» На цьому недочуванні побудований увесь комічний діалог. Лікар говорить, що Козу треба зарізать, і тягне її за шкіру, пробує різати дерев'яним ножем. Музика грає гопак. Коза встає і танцює. Всі співають:
Вставай, коза, вставай, сіра.
Хазяїн іде, ковбасу несе,
Пшеничний млинець.
На цьому кінець.
Господар хати частує Козу, Діда, Цигана, Лікаря і всіх учасників вистави.
Водіння кози - У різних регіонах існують свої варіанти цієї сценки-ігрища, свої слова і різні дійові особи. Тут подається за вид.: Календарно—обрядові пісні//Народна творчість.— К..: Дніпр
Бесіда: за пит. Підручника с.16-17 № 6
№5
5. Домашнє завдання:с. 23, д/з відповід.на пит. 1 (усно), 2.
6. Висновок уроку: За дом.завд. Які риси українців розкриваються в народній драмі?
